Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 24.04.2018, 15:45

Домаський НВК "ЗНЗ-ДНЗ"

Меню сайту
Категорії розділу
Анонси [27]
Останні новини [18]
Методична робота [29]
Виховна робота [85]
Практичний психолог [1]
Дошкільний підрозділ [47]
Учасники бойових дій [0]
Наступність [7]
БІБЛІОТЕКА [1]
Національно-патріотичне виховання [49]
Учнівське самоврядування [16]
Початкова освіта [9]
Пам'ятні дати [7]
Інклюзивна освіта [0]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 62
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Консультації

Права дитини: розуміти та дотримуватись

Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Отже, права дитини - це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали їх незрілими та нераціональними. Законодавство, спрямоване на захист дітей, було прийнято у Європі на початку ХХ століття.

Першим документом, який офіційно закріпив права дитини, булла Загальна Женевська декларація, прийнята в 1924 році Лігою Націй.

Загальна Женевська декларація закріпила за дітьми наступні права:

  • Забезпечення нормального розвитку фізично і духовно.
  • У важкі часи перша допомога повинна бути надана дитині.
  • Дитина повинна рости і виховуватися в любові і не експлуатуватися.
  • Дитина повинна бути впевненою, що якості, які виховуються в ньому, послужать на користь людям.

На основіцього документа пізніше, в 1959 році ООН затвердила ще один документ, який свідчить про захист прав дитини.

 

В Україні права дитини визначає і захищає Сімейний Кодекс, або Закон про неповнолітніх, в основі якого лежить конвенція. Як і конвенція ООН, вінвизначає межу дитячого віку - 18 років. Закон про захист прав неповнолітніх містить такі права дитини:

  • на життя і виховання в сім'ї;
  • захист своїх інтересів;
  • ім'я, прізвище, по батькові;
  • права власника;
  • на висловлення своєї думки.

Закони про захист прав неповнолітніх постійно коригуються, в них вносяться нові правки і доповнення. Складаються права неповнолітньої дитини в Україні:

  • Закон про захист прав неповнолітніх, що спирається на зміст Конституції України, закріплює за дітьми право мати власне ім'я, прізвище та по батькові. Їх вибирають при народженні батьки. Після досягнення повноліття дитина за бажанням може змінити свої ініціали.
  • У сім'ї малюк має право на спілкування з родичами, на вихованні в любові і розумінні. Саме батьки і сім'я, як стверджує Закон про захист прав неповнолітніх, повинн і подбати про те, щоб у дитини були належне медичне обслуговування, освіта, умови для проживання. Виховання повинно бути направлено на формування повноцінної особистості. З боку держави матеріальна підтримка дітей здійснюється за допомогою різних допомог і виплат батькам або опікунам.
  • Якщо батьки не виконують своїх прямих обов'язків, згідно з Конституцією України вони можуть бути позбавлені батьківських прав. Закон про захист прав неповнолітніх при розлученні батьків залишає дитину з матір'ю, однак у дорослих дітей на суді може враховуватися думка, і часто за рішенням суду дитина залишається з тим з батьків, кого вона вибере. Так держава враховує право дітей мати свою думку.
  • Закон про захист прав неповнолітніх в Україні називає батьків прямими представниками дитини в органах влади. Однак він сам може відстоювати свої права в разі, якщо визнаний дієздатним, тобто емансипованим.
  • Закон про захист прав неповнолітніх в Україні, який базується на Конституції України, стверджує право дітей на власну думку і її вільне вираження. При вирішенні юридичного питання щодо дитини старше 10 років обов'язково враховується його думка.
    Згідно з Конституцією, у дітей є такі ж права, як у дорослих, протее
    юридично вони поки обмежені в своїх діях. Часткова кримінальна відповідальність настає вже в 14 років, повна - після 18 років.

На жаль, дотримання  сьогодні прав і свобод людини відповідно до Конституції не завжди можна спостерігати, особливо по відношенню до дітей.

 

Памятка для батьків

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;


- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини  видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;


- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;


- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції Правила дитини порушуються

- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров’я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;


- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;


- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім’ї рішення;

- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

ДІТИ В СУСПІЛЬСТВІ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВІ. ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ, ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.



Як реагує
дитина на порушення прав.

- Їй
стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам’ятати, що
дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

- Забезпечити
її фізичну безпеку.

- Навчити
її казати "Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

- Негайно
припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

- Знайти час для щирої
розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

- Пам’ятати
про її вік та проте, що вона має особистосні особливості.

- Залучати
її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

- Залучати
дитину до створення сімейних правил.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

Дитина буде поважати права інших людей, якщо
її права будуть поважатися.

 

 

 

Виховні традиції українського родинного спілкування.


           Батьки являються першими і основними вихователями дитини. Від того як батьки ставляться до малюка, як навчають, виховують, залежить, якою буде ефективність суспільного виховання, наскільки гармонійним буде розвиток дитини.
          У народних прислів’ях і приказках говориться, як на виховання дітей впливають родинні зв’язки, звичаї, життєвий досвід батьків:
«І мій батько такий був, і я такий вдався», «З матері народилась», «Яблучко від яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Який батько, такий син», «Ниточка веде до клубочка», « Яких створили, таких і маєте».
           Народна педагогіка має цілком певний погляд на те, коли потрібно починати виховання малюка: «Тоді учи, як поперек лавки лежить», «Коли дитину не навчили у пелюшках, то не навчать і в подушках». Про гарне виховання дитини говорять: «За цю науку, цілуй батька й матір в руку», « Як ластівка з ластів’ятами».
          Велику роль у вихованні дітей відіграє мовленнєве спілкування у родині. Про виховну силу слова говорить народна мудрість: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», « Вола в’яжуть мотузком, а людину словом»,    «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями».
          важливо уважно ставитись до дитячих запитань, ввічливо на них відповідати, заохочуючи малюка до самостійного пошуку. ( « Дітям не відповідати – розуму не мати», «Хто людей не питає, той і розуму не має»)

Мовленнєвий етикет - основа українського родинного спілкування. Уміння розповідати й говорити починається з уміння слухати: « Умієш говорити – навчись і слухати», народні прислів’я: « Ввічливих та лагідних скрізь шанують» та « Слова щирого вітання, дорожчі за частування» , свідчать про те що українці у спілкуванні цінують ввічливість і привітність.
       Здавна українці вірять усилу добрих і лихих слів: « Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово - ні».
       Основою народного етикету є повага до громадської думки. «Не можна », «Що люди скажуть», «Не сміши людей», - ось правила, якими керуються у поведінці й спілкуванні.

 Основна вимога мовленнєвого етикету – ввічливість, уважність, пристойність співрозмовників.
         Особливе місце у родинному вихованні належить колисковій пісні.

        Як бачимо, здавна українська родина має усталені правила виховання та спілкування. Добрі традиції не мають зникати, тож від нас залежить, чи збережемо багатющий досвід народної етнопедагогіки .

Виховні традиції українського родинного спілкування.
           Батьки являються першими і основними вихователями дитини. Від того як батьки ставляться до малюка, як навчають, виховують, залежить, якою буде ефективність суспільного виховання, наскільки гармонійним буде розвиток дитини.
          У народних прислів’ях і приказках говориться, як на виховання дітей впливають родинні зв’язки, звичаї, життєвий досвід батьків:
«І мій батько такий був, і я такий вдався», «З матері народилась», «Яблучко від яблуньки не відкотиться, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться», «Який батько, такий син», «Ниточка веде до клубочка», « Яких створили, таких і маєте».
           Народна педагогіка має цілком певний погляд на те, коли потрібно починати виховання малюка: «Тоді учи, як поперек лавки лежить», «Коли дитину не навчили у пелюшках, то не навчать і в подушках». Про гарне виховання дитини говорять: «За цю науку, цілуй батька й матір в руку», « Як ластівка з ластів’ятами».
          Велику роль у вихованні дітей відіграє мовленнєве спілкування у родині. Про виховну силу слова говорить народна мудрість: «Як батько кричить, то син гарчить, а як батько лається», «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться», « Вола в’яжуть мотузком, а людину словом»,    «Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями».
          важливо уважно ставитись до дитячих запитань, ввічливо на них відповідати, заохочуючи малюка до самостійного пошуку. ( « Дітям не відповідати – розуму не мати», «Хто людей не питає, той і розуму не має»)

Мовленнєвий етикет - основа українського родинного спілкування. Уміння розповідати й говорити починається з уміння слухати: « Умієш говорити – навчись і слухати», народні прислів’я: « Ввічливих та лагідних скрізь шанують» та « Слова щирого вітання, дорожчі за частування» , свідчать про те що українці у спілкуванні цінують ввічливість і привітність.
       Здавна українці вірять усилу добрих і лихих слів: « Вода все сполоще, лише злого слова ніколи», «Рана загоїться, а лихе слово - ні».
       Основою народного етикету є повага до громадської думки. «Не можна », «Що люди скажуть», «Не сміши людей», - ось правила, якими керуються у поведінці й спілкуванні.

 Основна вимога мовленнєвого етикету – ввічливість, уважність, пристойність співрозмовників.
         Особливе місце у родинному вихованні належить колисковій пісні.

        Як бачимо, здавна українська родина має усталені правила виховання та спілкування. Добрі традиції не мають зникати, тож від нас залежить, чи збережемо багатющий досвід народної етнопедагогіки .

Як створити розвивальне середовище вдома

Як говорить одна із заповідей Марії Монтессорі – “Дітей вчить те, що їх оточує”. Я вважаю, що це факт. І справа навіть не тільки в спеціально правильно розставлених іграшках, а в загальній картині життєдіяльності дитини. Але грамотно скласти розвиваюче середовище вдома важливо, оскільки це дасть максимальну кількість стимулів для розвитку інтелекту дитини і практичних умінь.

Але для того, щоб втілити закони розвиваючого середовища вдома, не потрібно мати спеціального приміщення, досить слідувати основним принципам:

1) Всі іграшки повинні бути розподілені і краще, якщо вони знаходяться на відкритих безпечних полицях, звідки дитина може самостійно взяти гру. Розподіл може відбуватись за таким принципом:

• дрібна моторика: рамки-вкладиші Монтессорі, сортери, пазли, головоломки;

• конструктори;

• настільні ігри;

• предмети з побутового життя: пластиковий посуд різної величини: чашка, тарілка плоска, тарілка глибока, ложка. Додавши в розпорядження трохи великих макаронів, дитина навчиться пересипати предмети з чашки в більш широку мисочку, потім навпаки. Також брати ложкою макарони і переносити їх з одного посуду в іншу, тренуючи координацію рухів. Таким чином, малюк вчиться розрізняти об‘єм навколишніх предметів і буде більш охайний і впевнений в собі за столом. Краще, якщо ці предмети будуть на великій таці, щоб макарони, навіть розсипавшись, не опинились на підлозі або килимку. Також хорошим доповненням даної зони буде маленький совочок і щіточка. Тут же може бути розташована іграшка із застібками, липучками, яка вчить малюка самостійно вправлятися з одягом.

• мозаїки, ігри з кольоровими паличками (скласти візерунок або малюнок);

• інтерактивні іграшки: дитячі комп’ютери, телефони, ляльки, що розмовляють, звірі;

• розвиваючі картки, азбука, ігри з літерами;

• математичні ігри, ігри з цифрами;

• спортивний куточок;

• зручний стіл зі стільцями.

 

2) Іграшки діляться за принципом дії на певний психічний процес і тому важливо, щоб в ігровому просторі у дитини не було багато іграшок з однією і тією ж функцією. Наприклад, рамки-вкладиші, пазли – це ігри однієї спрямованості, тому їх має лежати одночасно не все, що є, а два-три на вибір, щоб дитина могла концентруватись на грі і отримувати максимум користі від неї. Те ж стосується інтерактивних ляльок, дитячих комп’ютерів, шнурівок і т.д. У міру насичення дитиною однією грою замінюйте її на іншу того ж типу, а цю на час сховайте. Через деякий час малюк буде радий їй, як новій.

3) Іграшки, які оточують дитину, повинні відповідати віку малюка і компенсувати його основні пізнавальні та фізіологічні потреби.

4) Після гри іграшки обов’язково потрібно зібрати на місце, зберігаючи розуміння того, що у всього є своє місце.

Будьте уважні до своєї дитини, де це можливо і безпечно – надавайте свободу, в іграх “пропонуйте свою допомогу”, а не нав’язуйте участь, і тоді Ваш малюк буде розвиватись добре і з задоволенням!

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Національна дитяча гаряча лінія Національна гаряча лінія.

Copyright MyCorp © 2018
Створити безкоштовний сайт на uCoz