Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 22.10.2019, 08:59

Домаський НВК "ЗНЗ-ДНЗ"

Меню сайту
Категорії розділу
Анонси [6]
Останні новини [28]
Методична робота [26]
Виховна робота [65]
Практичний психолог [2]
Дошкільний підрозділ [46]
Учасники бойових дій [1]
Наступність [6]
БІБЛІОТЕКА [0]
Національно-патріотичне виховання [33]
Учнівське самоврядування [10]
Початкова освіта [4]
Пам'ятні дати [3]
Інклюзивна освіта [5]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 73
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Методична робота

Пам'ятка для вихователів щодо планування освітнього процесу

Методичний конструктор — це спосіб планування освітнього процесу, в основу якого покладено принцип «конструювання теми», ідея і зміст якої відображені у вигляді інтелектуальної карти. Інтелектуальна карта вже давно зарекомендувала себе ефективним інструментом планування як цілісних тем, так і окремих занять або короткочасних проектів, зокрема літературних. У технології методичного конструктора інтелектуальна карта як інструмент відображення основних ідей теми має, окрім звичного понятійного, або змістового поля, ще й методичне, де вказані основні форми роботи з дітьми для реалізації цих ідей.

Для прикладу ознайомимося з інтелектуальною картою до теми «Вони живуть поряд з нами» (рис.1). Зміст теми розподілено за п'ятьма змістовими напрямами (пізнавально- природничий, інтелектуально-мовленнєвий, со- ціокультурний, логіко-математичний, соціопри- родознавчий), які й відображають інтеграцію пізнавального змісту, об'єднуючи в єдине ціле всі освітні лінії. Пропоную «прочитати» карту.

 

Отже, від центра інтелектуальної карти, де міститься назва теми, відходять п'ять змістових ліній, кожна з яких у своїх розгалуженнях конкретизується й деталізується асоціативними та структурно-логічними взаємозв'язками. Розгляньмо кожну змістову лінію докладніше.

 

Близькі, знайомі та незнайомці

Серед тих, хто з нами поруч, є близькі і добре знайомі нам люди (друзі, родичі, сусіди) та зовсім незнайомі. І тому важливими є правила взаємин з різними людьми: у родині — любов і турбота, у колі друзів та сусідів — довіра, підтримка, гостинність, допомога у скрутних ситуаціях; зі знайомими — доброзичливість, з незнайомими людьми — обережність.

У методичному, зовнішньому, колі відображено «віконце» із рекомендованими формами роботи з дітьми. Скажімо, запропоновано організувати полілог про закони взаємин у родині, з друзями, сусідами, знайомими чи незнайомими людьми. Або ж читання та обговорення літературних творів, зокрема поведінки персонажів, інсценізування окремих фрагментів. Запропоновано й низку інших форм та методів роботи з дошкільниками. На карті виокремлено також тему «Професії і люди», адже поряд з нами постійно перебувають люди, які своєю працею забезпечують нам комфортне життя.

 

Світ природи

У цьому змістовому напрямі насамперед акцентована увага на темі домашніх улюбленців, а далі — птахів, жуків та інших комах тощо. Коло тих, хто поряд з нами, розширюється і представниками рослинного світу, які ростуть у нас удома, у груповому приміщенні дитячого садка та біля нього, у парку нашого міста тощо.

Наступна підгрупа понять — це правила, що стосуються нашого ставлення до природного оточення: оберігати, допомагати, піклуватися тощо. У методичному «віконці» — окремі форми і методи реалізації цього змістового напряму.

Хто як живе?

Цей аспект теми розгалужується на домівки як людини, так і тварин. Аналізування фактів реального життя (хто сам будує собі житло, а про кого турбуються інші) підводить до висновків про те, що житло у кожного — своє, і дім потрібен кожному.

Правила співжиття

Ті, хто перебуває поряд з нами, потребують нашої уваги, турботи, поваги і, за необхідності, допомоги. Простежуємо на карті і конкретні правила: поважати права інших, бути доброзичливим, не робити іншим зла тощо. Знову ж таки, методична складова карти конкретизує форми реалізації змістового поля.

Кожен — особливий і важливий

Ця гілка карти розгалужується на два змістових напрями: перший — люди з особливими потребами, їхні можливості і власне їхні потреби; та другий — ті, хто не такі, як ми; унікальність кожного створіння і наше ставлення до тих, хто відрізняється від нас. Методичне поле звертає увагу на окремі форми опрацювання цієї «гілки» карти.

Процес планування теми — справа копітка й водночас творча. Проте ми маємо вже розроблені науковцями та практиками й апробовані матеріали з досвіду роботи різних дошкільних закладів України, укладені за цим алгоритмом. Тобто кожен педагог може використати запропоновані зміст та форми його реалізації у своїй діяльності.

Отже, суть технології методичного конструктора в тому, що всі його елементи, хоча й пов'язані між собою змістом і спрямовані на реалізацію основних ідей теми, можуть варіюватись упродовж усього часу проживання теми. Для зручності доцільно оформити спеціальну картотеку, як пропоновано в журналі «Методична скарбничка вихователя». Це дасть змогу вихователю «конструювати» щоденний зміст освітньої роботи з дітьми.

 

Пам’ятка

з навчання дітей чергуванню по їдальні

1.​ Чергові діти, попередньо ретельно вимивши руки з милом, одягають відповідний одяг та головні убори.

2.​ В цей час помічник вихователя викладає на роздатковий стіл серветниці з паперовими серветками, хлібниці, столові прибори (ложки, виделки, ножі) у спеціальних ємкостях, тарілки для першої страви, чашки.

3.​ Діти вдвох накривають кожен стіл скатертиною чи стелять індивідуальні серветки для сервірування столу (тканині чи пластикові) та домовляються між собою про те, хто які столи сервірує.

4.​ Помічник вихователя розливає у чашки напій та розкладає хліб у хлібниці.

5.​ На підготовлений стіл у такій послідовності чергові ставлять:

·​ серветниці з паперовими серветками (у центрі столу);

·​ хлібниці з хлібом (у центрі столу біля серветниць);

·​ чашки з напоєм (ближче до центру столу навпроти місця дитини);

·​ тарілки для першої страви (навпроти місця дитини);

·​ столові прибори (ніж – праворуч від тарілки; ложку – праворуч від ножа; виделку – ліворуч від тарілки).

Навчаючи дітей розкладати прибори, слід робити це почергово з кожним їх видом, це забезпечить чіткість та правильність виконання завдання дитиною. Так, спершу один черговий бере ємкість з ножами та розкладає їх в певному місці за тими столами, які він обслуговує; другий черговий в цей час розкладає виделки за своїми столами; далі такі ж дії проробляються і з іншими приборами.

6.​ Помічник вихователя приносить першу страву та наливає її у тарілки.

7.​ Чергові запрошують дітей до столу та бажають усім смачного (діти старшого дошкільного віку можуть оголосити меню, попередньо довідавшись про це у вихователя).

8.​ Після завершення прийому першої страви, чергові забирають тарілки, складені одна на одну та поставлені на край столу. Далі розносять другу страву, яка стоїть у тарілках на роздатковому столі.

9.​ Після повного прийому їжі дітьми чергові зчищають її рештки з тарілок, складають їх одна на одну та відносять посуд для миття. Спеціальними щітками згортають крихти у совки, забирають зі столів чашки, сервертиці та хлібниці, складають скатертини.

10.​ За необхідності та враховуючи вік й індивідуальні можливості чергових дітей, можна доручати їм підмести навколо столів до того, як помічник вихователя зробить вологе прибирання.

 

Нові підходи до формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку шляхом використання ТРВЗ-технології

У 1946-му році Генріх Саулович Альтшуллер розпочав роботу над створенням «науки винаходити», яка з часом отримала назву «теорія розв'язування винахідницьких задач» (ТРВЗ).

У 1956-му в журналі «Питання психології» з'явилась перша публікація про ТРВЗ. Вже наприкінці 80-их років минулого століття ТРВЗ-технології стали основою масштабних інженерних проектів ряду країн Європи, Азії та Північної Америки. Тоді ж, протягом десяти років експериментально перевірялась ефективність використання ТРВЗ в навчанні школярів. Результати даних досліджень показали, що ТРВЗ-технології можуть використовуватись незалежно від природи завдань, а як певна система пошуку рішень.

На початку ХХІ століття ТРВЗ-технології «молодшають», охоплюючи коло питань все більш юних цільових аудиторій. Зроблено перші кроки щодо впровадження прийомів роботи в початковій школі, а пізніше - в роботі ДНЗ.

За результатами досліджень психологів виявлено, що діти, які систематично вправляються за принципами ТРВЗ мають значно нижчий рівень тривожності, ніж діти з контрольних груп. Це свідчить про те, що ТРВЗ-технології сприяють не лише розвитку інтелектуальних та креативних здібностей, а також стабілізують психологічний стан дітей, підвищують концентрацію та впевненість у собі та своїх силах у кризових ситуаціях.

З 1987 року, завдяки творчим зусиллями М.Н. Шустермана, ТРВЗ активно використовується в роботі педагогічних працівників дошкільних закладів Росії та України.

Наукові дослідження засвідчують, що сутність даної методики та її принципові відмінності від інших освітньо-виховних технологій полягають у тому, що вона ніяк не є догмою, а навпаки, дає дітям підґрунтя для вільного пошуку, самовираження та самореалізації.

ТРВЗ - точна наука, яка має і свою галузь дослідження, і свої інструменти.

Г.С. Альтшуллер визначає наступні основні завдання своєї методики:

«ТРВЗ перетворює вироблення нових технологічних ідей в точну науку, розв'язування винахідницьких завдань - замість пошуків «всліпу» - будується на системі логічних операцій».

ТРВЗ створює принцип, який допоможе знайти вихід із будь-якої ситуації, а реалізація творчих здібностей ґрунтується на використанні різних методів творчого мислення.

 

Основними принципами ТРВЗ-технологій є:

1) розв'язання суперечностей;

2) системний підхід (вміння бачити навколишній світ у взаємозв'язку всіх його елементів);

3) вміння віднайти необхідний у даній ситуації резерв.

Підгалузь ТРВЗ - розвиток творчої уяви (РТУ), яка вже трансформувалась у самостійну науку, що допомагає дітям і дорослим розмірковувати, шукати, самостійно розв'язувати свої проблеми. Предмети і явища стають багатофункціональними, що відразу вирішує безліч проблем у грі, побуті, спілкуванні.

Реалізація ТРВЗ у дошкільному навчальному закладі має кілька напрямків:

a) естетична діяльність;

б) образотворче мистецтво;

в) складання казок;

г) розв'язування казкових завдань.

Робота з ТРВЗ у дитячому садку проходить у п'ять етапів і визначається такими послідовними завданнями:

завдання першого етапу:

– навчити дитину знаходити і розв'язувати суперечності, не боятися негативного в об'єкті та явищі;

– навчання системному підходу, тобто бачення світу у взаємозв'язку його компонентів;

– формування вміння бачити й використовувати навколишні ресурси.

На другому етапі необхідно вчити дошкільників винаходити. На цьому етапі навчання діти за допомогою ТРВЗ «оживляють» предмети й явища, приписують одним якості інших і навпаки, а також відкидають непотрібні і знаходять найкращі варіанти.

Третій етап - вирішення казкових завдань і придумування казок. Треба навчити кожну дитину уникати сумного закінчення казок, не змінюючи при цьому сюжету, складати нові казки на основі добре відомих.

Четвертий етап - використовувати нестандартні оригінальні рішення. Спираючись на набуті знання та інтуїцію, дитина вчиться знаходити вихід із будь-якої життєвої ситуації.

П'ятий етап ТРВЗ - це проведення бесід з вихованцями на тему «історія речей». Дітям варто пропонувати простежувати історію виникнення книги, олівця, стола, вчити логічно обґрунтовувати свої вимисли.

Систематична робота з використання ТРВЗ в дошкільному закладі сприяє розвитку в дітей мовлення, мислення, уяви та інших творчих здібностей.

 

 

Ігрові технології як засіб формування соціальної компетентності старших  дошкільників.

  Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

Соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше - до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин.

   Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровомунаслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки.


Отже, можна виділити наступні особливості ігрової діяльності, що сприяють соціалізації дітей:

  • різноманітність предметного змісту ігор, що представляє широкий спектр знань про навколишній світ;
  • емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивного взаємодії з соціумом,
  • практична спрямованість на творчість , що дає можливість самореалізації,
  • досвід індивідуального проживання унікальних соціальних ролей,
  • навички соціально адекватної поведінки.
    Таким чином, ігри допомагають зблизити дітей, об'єднати їх загальною цікавою для всіх діяльністю. Регулярне проведення спільних ігор збагатить дошкільнят новими враженнями, буде сприяти формуванню навичок соціальної компетентності, дасть їм новий соціальний досвід, який так важливий для розвитку їх особистості.
    У нашому розумінні, гра, - вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і вдосконалюється соціально активна індивідуальність дитини. На наш погляд для дітей старшого дошкільного віку необхідно створювати спеціальний ігровий простір, в якому б дитина могла не просто вступати у взаємини з однолітками та близькими дорослими, але й активно засвоювати знання, норми, правила суспільства, іншими словами формуватися як соціально компетентна особистість.

 

 

 

 

Роль вихователя в адаптаційний період:

Налагодити позитивний зв'язок з батьками дитини, яка буде відвідувати групу.

Ознайомити батьків з режимом дня у дошкільному закладі та рекомендувати дотримуватися вдома .

Зустрічати  дітей посмішкою  та лагідними словами у роздягальні, швиденько переключати увагу дитини від тяжкого розлучення з батьками (можна  використовувати  ляльки – рукавички з лялькового театру).

Заспокоїти дитину після прощання з батьками, привернути увагу до іграшок, предметів кімнати, показати де малюк буде їсти, відпочивати, грати та ін..

Називати  дитину на імя так, як її  зазвичай звуть вдома.

Не вводити у перші дні перебування  дитини й групі жорсткі обмеження , правила, дитині потрібен час, щоб їх зрозуміти та звикнути.

Не  дорікайте і не лайте дитину, якщо  внеї щось не виходить, не акцентуйте уваги інших дітей.

Форма звертання дитини до вихователя  може бути  будь – якою, яку він сам вважає прийнятною. Не варто  наполягати , щоб дитина зверталась до вас  на імя та по батькові , оскільки це досить складно для дитини.

У період адаптації  дуже важливо  проявити  максимум терпіння до будь – якого зпрохань і навіть  вередувань дитини та заслужити її довіру, це основне завдання  вихователя.

 

Як поводитися з агресивно налаштованими батьками

Агресивна поведінка не є рідкістю для сучасного суспільства. Останнім часом кількість агресивно налаштованих батьків зросла у кілька разів. Сама по собі агресія не є винятково негативним явищем. Зазвичай вона виникає як реакція на певну ситуацію, пов’язану з напругою, тривогою або страхом. Але так важливо вчасно знайти потрібні слова і залишити сили для пошуку мирного розв’язання конфлікту.

 

Як поводитися в конфліктній ситуації

 

Звісно, передбачити всі ситуації, коли батьки намагаються вести розмову агресивно, неможливо. Проте завжди вам допоможуть такі поради:

  • будьте уважними до батьків. Дайте їм можливість висловитися і бути почутими;
  • проявляйте повагу та увагу до батьків незалежно від стилю їх комунікації;
  • уникайте маніпулятивного стилю розмови. Не розмовляйте зверхньо або догідливо;
  • проявляйте співчуття і терпимість;
  • робіть акцент на загальній меті та інтересах. Пропонуйте спільний пошук виходу зі складної ситуації;
  • делегуйте необхідну частину відповідальності батькам;
  • висловлюйте свою згоду з батьками, якщо це доцільно;
  • відстежуйте свої емоції та тілесні реакції;
  • прагніть до зниження яскравих проявів агресії; 
  • чітко оперуйте фактами, спирайтеся на інструкції, накази

 

 

Перелік інноваційних технологій та методик у галузі дошкільної освіти

  1. Спадщина Софії Русової (“Український дитячий садок”).

Автор – Русова С.    

Суть технології. Вченою обґрунтовано умови гармонійного виховання у ДНЗ: виховання повинно бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним,  відповідати соціально-культурним вимогам часу, вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, вибудовуватись на ґрунті громадської організації. Принципами побудови українського ДНЗ повинні бути: гуманізм, демократизм, науковість, національний дух. Їх реалізація забезпечуватиме етнізацію особистості, входження дитини у духовний світ і традиційне життя українського народу, плекання національної та загальнолюдської культури.

 

  1. Педагогіка М. Монтессорі (“Будинок вільної дитини”)

Автор – Монтессорі М.

Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням  права вибору  дітей, природних потреб  та вікових особливостей.

 

  1. Вальдорфська педагогіка (“Вальдорфський дитячий садок”).

Автор – Штайнер Р.

Суть технології. Стрижнем педагогіки є принципи індивідуального підходу, свободи у вихованні, питання режиму дня й ритму року. Вальдорфська школа функціонує на за

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Домаський НВК "ЗНЗ-ДНЗ" © 2019
Створити безкоштовний сайт на uCoz