Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 21.01.2020, 14:41

Домаський НВК "ЗНЗ-ДНЗ"

Меню сайту
Категорії розділу
Анонси [2]
Останні новини [29]
Методична робота [25]
Виховна робота [62]
Практичний психолог [3]
Дошкільний підрозділ [51]
Учасники бойових дій [1]
Наступність [3]
БІБЛІОТЕКА [0]
Національно-патріотичне виховання [28]
Учнівське самоврядування [10]
Початкова освіта [6]
Пам'ятні дати [3]
Інклюзивна освіта [8]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 75
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка фахівців

Про статеве виховання малят.

Усі батьки прагнуть бачити свою дитину щасливою. Однак, як і 30–40 років тому, вони неохоче обговорюють з нею питання статевого виховання.Тому дорослі мають усвідомлювати : захистити дитину від сексуального виховання неможливо, оскільки неможливо зупинити її сексуальний розвиток .Статеве виховання в період дошкільного дитинства насамперед передбачає навчання дитини особистої гігієни й адекватної поведінки. Статеве виховання дитини — обов’язок її батьків.

     Статеве виховання — це складова загального виховання дитини, тому проблема статевого виховання є актуальною в межах основних напрямів освітньої роботи,це система психолого-медико-педагогічних заходів щодо виховання у батьків, дітей та підлітків адекватного ставлення до питань статі. Вона містить питання стилю одягу і манер поведінки, мовлення хлопчиків і дівчаток, їх взаємин і прав, типових ігор і захоплень тощо.

       Сексуальне виховання — це ставлення людини до свого тіла, сексуальності та сексуальних стосунків.

      Основним завданням статевого виховання є те, щоб хлопчики усвідомлювали себе хлопчиками, чоловіками, а дівчатка — дівчатками, жінками, а також, щоб вони адекватно поводилися у взаєминах між чоловіком і жінкою.

Дитячі  запитання можна  класифікувати таким  чином:
– дитину 2-3 років цікавить власне тіло, статеві органи, вона з’ясовує ознаки відмінності між чоловіком та жінкою;
– 3-4-річний малюк хотів би дізнатися, звідки беруться діти, хто їх приносить, звідки узявся він сам;
– у 5-6 років у центрі уваги дитини питання, як діти потрапляють у мамин живіт, як вони звідти виходять та як ростуть і розвиваються;
– у 6-7 років центр уваги зміщується на роль батька у народженні дітей; на те, чому діти бувають схожими на своїх батьків; чи можуть народитися діти в дітей.
  

Правила бесіди з дитиною на делікатну тему

 У разі, коли батьки повною мірою не задовольнять пізнавальні інтереси дитини, дефіцит сімейної інформації неодмінно поповниться вуличною. Зазвичай інформація від однолітків — неточна, натуралістична і є частиною дитячої міфології.Вона має руйнівний вплив на формування в дитини поваги як до своєї, так і до протилежної статі.

Тож дорослим, розповідаючи про статеві питання, доцільно дотримуватися таких правил:

  • не затягувати розмову. Адже закони розвитку уваги дитини передбачають, що вона може зосередитися лише на 5–7 хв. Ліпше дати їй змогу обміркувати інформацію й обійтися без скрупульозності
  •  не сварити дитину, коли вона звертається до батьків із запитанням про «це»,
  • уникати відповідей на кшталт «Підростеш — зрозумієш», «Зарано тобі про це знати!» тощо
  •  не мудрувати, повідомляючи дитині менторським тоном: «Зараз я розповім тобі про секс». Цим батьки можуть спровокувати у дитини появу бажання знайти менш нудне джерело інформації щодо статевих питань
  •  не сміятися і не висміювати дитину, коли вона вперше поставить каверзне запитання. Якщо батьки хіхікатимуть і червонітимуть, вона подумає, що запитала про щось заборонене, соромітницьке, і замкнеться в собі
  • не старатися пояснити все докладно, адже навіть підліток іще не готовий сприймати яскраві сексуальні образи. Своєю наполегливістю батьки можуть мимоволі створити культ сексу, що може завдати дитині значної шкоди
  • не присоромлювати дитину через власну сором’язливість у статевих питаннях. Присоромлюючи дитину, батьки переконують її, що обговорювати такі питання непристойно, негарно тощо.

Від того, наскільки доступно батьки зуміють пояснити доньці чи сину певні життєві явища, що стосуються взаємин статей, залежить формування статевих установок, розуміння своїх обов’язків і необхідності управління собою, своєю поведінкою і бажаннями.

 Статеве виховання дитини — життєво необхідне для її повноцінного розвитку і щастя в майбутньому.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2242-stateve-vihovannya-dtey?error=10&activityId=%7b8f9f5494-17be-4701-bc0a-e8d60f319259%7d

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

Чимало проблем, які виникають у дитини в період адаптації, можна попередити завдяки роботі з батьками, її варто розпочинати задовго до приходу малюка в садочок. Доцільно провести бесіду з татом і мамою вже при оформленні ними документів дитини в дошкільну установу. Слід роз'яснити батькам загальні особливості перебігу адаптаційного періоду, його стресогенний вплив на дитину, вірогідність порушень поведінки та погіршення стану здоров'я, тривалість (2 — 3 місяці) і, головне, надати інформацію про те, що вони особисто можуть зробити для того, щоб цей період пройшов для їхньої дитини якомога легше.

Якщо малюка заздалегідь привчили до режиму дня, який чекає на нього в дошкільному закладі, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до не протертої й різноманітної їжі, вміє гратися іграшками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими дітьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов'язаних з адаптацією, у нього не виникне. Важливо, щоб батьки усвідомлювали майбутні зміни; турбувались про емоційний стан, який переживатиме син чи донька, залишившись без рідних; розуміли, що дитина почуватиметься впевнено, якщо вона доволі самостійна, може певною мірою обслужити себе й не почуватися залежною від чужих дорослих.

Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батьки, зазвичай, обмежують розмови про дитячий садок фразою: «Тобі там буде добре». А слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, а надалі ранковий емоційний стан малюка визначатиме хід усього дня в групі.

Адміністрації дитсадка слід заспокоїти батьків, запевнивши їх у тому, що поруч з їхнім малюком будуть уважні, добрі, досвідчені люди. Розповісти про вихователів, які працюють у групі, зробити акцент на їхніх достоїнствах, позитивних якостях. Провести батьків по садку, показати його, зайти до групи, познайомити з вихователями. Не варто дратуватися нескінченності батьківських запитань, прохань, уточнень, адже вони мають привести сюди свою дитину й довірити її вихователям та іншим фахівцям освітнього закладу.

Бажано заздалегідь ознайомити дитину з життям у дитячому садку. Дуже важливий момент — знайомство з вихователями та показ групових приміщень. Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжечко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Якщо у малюка виникне бажання, варто дозволити йому погратись з іншими дітьми або побавитися іграшками. Важливо, щоб дитина знову захотіла прийти в садочок.

Наголосимо: для того, щоб звикання дитини до дошкільного закладу було максимально безболісним, треба зробити його поступовим. Протягом першого тижня батькам слід приводити дітей не на повний день, а на кілька годин — на прогулянку. Й лише після таких короткочасних візитів діти лишаються без мами, але ненадовго. Потім цей час поступово збільшується. З кінця другого тижня дітей залишають на увесь день.

Можна рекомендувати батькам приводити дитину не лише на ранкову або денну прогулянку, а й на вечірню. Таким чином дитина встигає більше дізнатись про життя в дошкільному закладі, а головне — вона бачить, як за всіма дітками приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається в дитячому садку.

Бажано заздалегідь ознайомити дитину з життям у дитячому садку. Дуже важливий момент — знайомство з вихователями та показ групових приміщень.

Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжечко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Якщо у малюка виникне бажання, варто дозволити йому погратись з іншими дітьми або побавитися іграшками. Важливо, щоб дитина знову захотіла прийти в садочок.

Дитячі страхи

Страх – психічний  стан, що виникає на основі інстинкту самозбереження як реакція на дійсну або уявну небезпеку. Страх має багато причин як суб'єктивного (мотивація, емоційно-вольова стійкість і ін.), так і об'єктивного порядку (особливості ситуації, складність завдань, перешкоди і т. д.), виявляється як у окремих осіб, так і у груп, великих мас. Ступінь, форми його прояву різноманітні, але це - область перш за все індивідуальній психології. Існують різні форми страху: переляк, боязнь, афектний страх - найсильніший. Страх, що виникає із-за серйозного емоційного неблагополуччя, може мати крайні форми виразу (жах, емоційний шок, потрясіння), затяжну, важко переборну течію, повну відсутність контролю з боку свідомості, несприятлива дія на формування характеру, на відносини з тими, що оточують і пристосування до зовнішнього світу.
Більшість дітей, починаючи з 3-річного віку бояться: залишатися одні в кімнаті, квартирі; нападу бандитів; захворіти, заразитися; померти; смерті батьків; якихось людей; тата або маму, покарання; казкових персонажів (Баба Яга, Кощій і т. п.); запізнення в дитячий садок; страшних снів; деяких тварин (вовк, собака, змій, павук і т. п.); транспорту (машина, поїзд); стихійного лиха; висоти; глибини; замкнутого простору; води; вогню; пожежі; крові; уколів; лікарів; болю; несподіваних різких звуків. Середнє число страхів у дівчаток вище, ніж у хлопчиків. Найбільш чутливі до страхів діти 6-7-річного віку

Однією з найпоширеніших причин появи дитячих страхів є неправильне виховання дитини в сім'ї, складні сімейні відносини .Так, представники різних теоретичних напрямів в психології і педагогіці, сходяться у визнанні негативного впливу порушених внутрішньо-сімейних відносин на психічний розвиток дитини. Серед причин формування і розвитку різних патологічних рис вдачі і невротичних симптомів, що лежать в області сім'ї, виділяють наступні: внутрішньо-сімейні конфлікти; неадекватні виховні позиції батьків; порушення контакту дитини з батьками внаслідок розпаду сім'ї або довгої відсутності одного з батьків; рання ізоляція дитини від сімейного оточення; особові характеристики батьків і деякі інші. Неадекватна батьківська поведінка приводить до руйнування емоційного контакту з оточенням, що у вітчизняній психології розглядається як один з механізмів формування і розвитку особистісних аномалій.
Необхідно відзначити, що боязливість і страх в дошкільному віці не є стійкою рисою вдачі і піддаються корекції при адекватному до них підході з боку дорослих. Проте, важливість активної роботи з дитячими страхами обумовлена тим, що сам по собі страх здатний робити патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості.

Джерела тривожності слід шукати в ранньому дитинстві. Вже на другому році життя вона може виникнути як результат неправильного виховання. Дитина боїться втратити матір з поля зору і у прямому розумінні слова тримається за її спідницю. Вона постійно чекає якої-небудь страшної «події»: уважно вдивляється в обличчя незнайомих людей, не підпускає до себе сторонніх, ховається за матір, плаче при різких звуках, боїться іграшок, які видають будь-які звуки (мукають, пищать, шарудять, грають) Особливий страх можуть викликати іграшки що стрибають, ляскають крилами, із спалахуючими очима, маски, які передають характерні емоційні стани (біль, страх, сарказм), а також спотворені частини лиця, що мають великі очі, розтягнутий зубастий рот, висунутий язик, великий ніс, вуха, котрі неприродно стирчать, і тому подібне. Як вже наголошувалося, для дітей другого року життя характерна загострена орієнтовна реакція на новизну. Емоційно негативні враження раннього дитинства можуть стати причиною тривожності і формування такої небажаної риси вдачі, як боязливість. Дорослі не повинні провокувати страхи, що призводять до тривожності. Профілактика тривожності - чуйне, уважне відношення до дитини, охорона її нервової системи. Близька до страху (по своїх проявах і механізмі) індивідуальна паніка. Вона відрізняється від страху більшою неадекватністю реальному розміру небезпеки. Основна межа панічної поведінки - прагнення людини до самозбереження. На перший план виступають захисні емоції, які знижують рівень самоконтролю і примушують фізично уникнути небезпеки.

Подолати страх й індивідуальну паніку можна різними шляхами: активізувати зовнішню поведінку, переключити увагу на звичні дії, відвернутися від об'єкту, що викликає важкий стан, вселити впевненість, загострити відчуття обов'язку і так далі. Вирішальна роль в такій ситуації належить мужній поведінці якоїсь частини людей, твердому керівництву, чітким вказівкам, розрахованим на мобілізацію звичної поведінки і орієнтацію на доцільну діяльність тих, хто в цих умовах може показати приклад витримки і мужності.

Отже, дитячі страхи в тому або іншому ступені обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер. Страх грає важливу роль в житті дитини, з одного боку, він може уберегти від необдуманих і ризикованих вчинків. З іншої - позитивні і стійкі страхи перешкоджають розвитку особи дитини, сковують творчу енергію, сприяють формуванню невпевненості і підвищеної тривожності.
Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і появу різних емоційних порушень, психологічних проблем пов'язано з поряд несприятливих подій, подій в дитинстві.
Профілактика страхів полягає, перш за все, у вихованні таких якостей, як оптимізм, упевненість в собі, самостійність. Дитина повинна знати те, що йому належить знати за віком, про реальні небезпеки і погрози, і відноситися до цього адекватно. Існуючі способи зниження і контролю страху ґрунтуються, перш за все, на теорії навчання.

 

Що робити, якщо дитина обманює – поради психолога, як відучити дитину обманювати

Основні причини, чому діти обманюють

Хоче здатися краще, ніж він є; боїться, що його покарають; хоче самовиправдатися; поліпшення соціального статусу; батьки майже все забороняють; протиріччя очікувань; патологічна брехня.

Тепер розглянемо окремо всі  ці причини, як це відбувається і що робити.

Хоче Здатися Краще, Ніж Він Є

Що робити? Цей симптом тривожний. Чому дитині треба брехати, щоб зацікавити маму і тата? Можливо, йому не вистачає тепла, уваги, любові й щирої зацікавленості, справжньої підтримки. Дорослому потрібно підтримати реальний розвиток здібностей і, звичайно, пояснити, що у кожного свої таланти.

Боїться, Що Його Покарають

Що робити? Найкраще застосовувати покарання ” за логікою природних наслідків : прибери, полагодь, виправ. Такі наслідки дитина готова визнати справедливими, вони не ображають його гідності, і він навряд чи захоче вдатися до брехні.

Хоче Самовиправдатися

Що робити? Брехня, використовувану з цією метою, викорінити  найважче. Це брехня подібно відбілювачю, покликана відновити самооцінку. Все-таки спробуйте дати зрозуміти дитині, що ви його любите, навіть якщо це сааме він ” перший почав ;. Обговорюйте ці ” гострі ” ситуації в дружньому ключі, і брехні буде набагато менше.

Батьки Майже Все Забороняють

Що робити? Якщо у вашій родині най популярніше слово  « не можна» то дитина буде захищатися від  цьогобрехнею. Для початку зменшити кількість заборон, залишивши тільки ті, що пов’язані з безпекою і ключовими моментами у вихованні та режимі.

Брехня Або Фантазії?

Дитина не бреше, а придумує під час гри . Наприклад, що зламана машинка; насправді секретний прилад. Ігрові фантазії необхідні, адже через них в грі у малюків йде розвиток сприйняття, уваги, пам’яті, уяви, інтелекту.

Визначте, який саме тип брехні застосовує ваша дитина, і придивіться до своєї поведінки. Як говорили сторожили, і у випадку з брехнею це вірно на 100% – ” почни з себе “.

                                    

 

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Домаський НВК "ЗНЗ-ДНЗ" © 2020
Створити безкоштовний сайт на uCoz